Всесвітній день поезії

Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати Всесвітній день поезії(World Poetry Day). Основна ідея цього свята полягає у збереженні зникаючих мов, розвитку літературного жанру, поширенні поетичного руху в усьому світі.

День поезії першими стали відзначати в американському штаті Огайо в 1938 році. Пізніше ініціатива поширилася і на інші території, охопивши всю планету. І це правильно. Адже мистецтво притягує добро, отже, збагачує наш духовний світ цінностями на якісно іншому рівні.

У рамках цього дня проходить масштабний фестиваль поезії «Поетичні вечори Струги», організований в невеликому македонському містечку Струга в 1961 році. До 1966 року цей фестиваль отримав міжнародний статус і заснував премію «Золотий вінець», яку щорічно вручають найкращому поетові світу.

В Україні Всесвітній день поезії відзначають на державному рівні. У літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних ідей. У бібліотеках проводять презентації літературних новинок. У засобах масової інформації публікують вірші найбільш талановитих майстрів художнього слова, розкриваючи перед читацькою аудиторією нові тенденції у розвитку поезії. 

Поезія збагачує наш внутрішній світ. І буде правильним згадувати про неї не тільки 21 березня, оскільки вірші спонукають мрії втілювати в реальність, фарбуючи життя в насичений колір.

Вважається, що перший поетичний твір був написаний у 23 столітті до нашої ери. Це вірші-гімни аккадської принцеси і верховної жриці, відомої як Енхедуанна. Гімни Енхедуанни вважалися священними. 

Віршована форма аж до епохи Відродження шанувалася в Європі як одна з основних умов краси і була практично єдиним інструментом перетворення слова на мистецтво.


Всесвітній день поезії в Музичанській школі був приурочений пам’яті наймолодшої письменниці, члена національної спілки письменників України Олександри Бурбело («Ключем поезії я відчиняю ранок…» Сценарій свята поезії, приурочений пам’яті Олександри Бурбело).

Юна поетеса із Вінниці, якій судилося так мало, лише неповних 16 років прожити на цим світі, як зоря, сяяла на небосхилі української літератури. За таке коротке життя вона написала 9 збірок з віршами, легендами, оповіданнями, казками, смішинками та загадками, а учні школи із задоволення проникливо читали ці вірші. Саша писала і пісні, «які дарувала всім на радість». Міністерство освіти і науки України рекомендувало включити до шкільної програми з української літератури твори юної поетеси Олександри Бурбело, зокрема збірки «Первоцвіт», «Золота росинка», «Я лиш струна на арфі України». 

 На цей захід був запрошений дідусь Олександри Бевз Володимир Якович, який дуже цікаво розповів про життя та творчість юної поетеси, розкрив всі грані її таланту та подарував шкільній бібліотеці кілька збірок внучки. 

Ця дівчинка завжди кудись спішила,
Немовби зазирнула в майбуття,
Що доля мало весен їй лишила,
Коротка була лінія життя.

 

                                                                                 Тетяна Артем’єва     

 


В інтернеті на сайті творчості Олександри Бурбело за адресою http://pwr.inf.ua/boss/ можна ознайомитись з книгами Олександри: «Первоцвіт» — перше і друге видання, «Белые паруса», «Зимова Україна», «Я лиш струна на арфі України», «Золота росинка», «Перемога під Синіми Водами», «Гармония», «Рідній Україні» (Вибране. Поезія) та "Свої пісні дарую всім на радість" у розділі «Фотокниги».