День українського козацтва

 

Покрова Пресвятої Богородиці

13 жовтня відбулася зустріч школярів із воїном АТО випускником Музичанської школи, який нині захищає Східні кордони України Дмитренко Олександром. Учні підготували теплі слова вітання із Днем Захисника Вітчизни, подарували український оберіг кишенькову ляльку-мотанку, яка оберігатиме нашого воїна на передовій. 



Перш за все хочеться визначити про  те,  що ж таке козацтво? Насамперед козацтво є одним з чинників, що вплинув на формування українського народу і історії нашої держави. В XVII-XVIII століттях Україну називали країною козаків, а українців – козацькою нацією. Козацькі війська захищали українські землі від нападників, які постійно намагалися заволодіти територіями Київської Русі. Отже можна визначити, що козаки – це воїни-захисники.

Козаки мали свій так би мовити лицарській кодекс честі: “Захищати свою родину, свій народ і свою країну!”. Вони відмінно володіли  мечем і шаблею. Козаки мали свій стиль і зовнішність: оселедець, вуса, гоління бороди, червоний колір стягів, зброї, одягу. Мали покровительку – Присвяту Богородицю Діву Марію, тому не випадково День козацтва відзначається в Україні 14 жовтня в день християнського свята  Покрова Пресвятої Богородиці. Покрова – одне з найстаріших і улюбленіших народом свят. Для селянина це означало кінець польових робіт і початок підготовки до зими, для чумака – довгождане поверненням додому, для молоді – початок пори весіль. 

 

До наших часів це свято прийшло з далекої Візантії, з Х століття. Того часу  Константинополь був осаджений вражими військами, тому  всі жителі  Константинополя зібралися  у Влахернській церкві щоб молити Бога від позбавлення смерті. Одному з тих, хто молився в храмі – блаженному Андрію було ведіння .Андрій побачив Пресвяту Діву, що йде по повітрю. Поряд з нею були св. Іоанн Хреститель, св. Іоан Богослов і інші святі. Пресвята Богородиця старанно молилася  на колінах, потім встала і зняла з голови блискучій покрив, вона осіяла своїм блискучим покривом тих, що моляться. Св. Андрій, з трепетом споглядаючи чудове ведіння, запитав того, що стояв рядом –  свого учня, блаженного Єпіфанія: “Чи бачиш, брат, Царицю і Пані, що молиться про весь світ?”. Єпіфаній відповів: “Бачу, святий отче, і жахаюся”. Коли ж Божа Мати відійшла, то покрив став невидимим. Незабаром облога з міста була знята. Сказання відображає поширене у Візантії шанування одіяння (ризи) Богоматері. На Русі Влахернськє диво шанували у зв’язку із загальною ідеєю заступництва Богоматері. У православній Русі під словом “покрив” розуміли і покривало і заступництво. Саме заступництво, несе  образ Богоматері, і саме тому йому приписуються багато численні перемоги козацьких військ.

У Київській Русі церкви Покрови були одними з найраніщіх,а українське козацтво вважало Богородицю своєю покровителькою.

Після короткої історичної розповіді дітям пропоную вивчити з дітьми молитву, присвячену козаками Пресвятій Богородиці:

“Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою;

Благословенна Ти між жонами, і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти   породила Спаса душ наших.

До Твоєї ласки припадаємо, Богородице Диво, молитов наших в час журби не відкинь, але з бід визволяй нас, єдина Чистая Благословенна.

Преславна Вседиво,Мати Христа Бога, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богу нашому, що спас Він ради Тебе душі наші.

Усю молитву мою на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм. Амінь”.

Найкращим поясненням для малюка стосовно козацького життя є безперечно література. Дуже цікавим для дітлахів буде розповідь розповідь про те, як року 1770-го, восени, в одній важкій битві  під Очаковом   прийшла на допомогу запорожцям Пресвята Богородиця.

 

Йшла російсько-турецька війна, осторонь якої не могли лишатися запорожці. Частина війська на чолі з Калнишевським (останнім отаманом Запорозької Січі) вирушила під проводом московського князя Прозоровського на Очаків.

Влаштували  свій табір недалеко від фортеці, розпалили багаття і почали чекати світанку, щоб із першими сонячними променями розпочати штурм. Турки вирішили випередити. У ночі одна частина їхнього війська зайшла підземним ходом у тил, а друга на конях приготувалася до нападу біля брами фортеці. Бухнула гармата, аж сонна земля здригнулася. Турки кинулися з двох боків на козацькій табір і почали криваву битву. Стогін, крики!

 

Всі метушаться, кудись розбігаються… І так сталося, що в турецьке оточення потрапили  запорожці. За командою Калниша  утворили скороспіхом коло і почали відстрілюватися та відбиватися…

 

Ніч перетворилася на справжнісіньке пекло! Козаки набирали в шапки жарини з багаття і кидали їх у турецький гурт… Іскри!… Спалахи полум’я!.. Вогонь пішов гуляти по людях… А турки все тиснуть і тиснуть. Уже й наші  почали один за одним падати підстрелені на землю. ” Що робити? Як пробитися крізь вогняне оточення? Тут вже і ранок настав, зоря зачервоніла край неба, а бій все триває, і, здається, не буде йому кінця. А тут, як на лихо, кулі  скінчилися і порох у нашіх. Коли раптом чутно  голос кошового Калниша: “Гей, панове-молодці, у кого ще є сила та віра, моліться!” – “Боже, врятуй і помилуй!” – “Спаси і помилуй нас, Господи!” – заголосили віс разом. І тут небеса розверзлися, і козаки побачили Пресвяту Богородицю. Вона сходила до них у супроводі архангелів Михаїла і Миколи Чудотворця. Навколо Неї було нестерпне сяйво, мов сонячне світло. Ось вона зупинилась, зняла з голови покривало і розгорнула його над козаками. Їх серця сповнилися солодким відчуттям радості. Їм здавалося, вони світяться у цю мить. Поява Пресвятої Богородиці наробила жаху бусурманам, і, бачачи таке заступництво, турки кинулися тікати, і бігли аж до самого Криму.

 

За відвагу Запорізького Війська у цьому поході цариця Єкатерина пожалувала Калнишевському свою парсуну, обсипану коштовним камінням, та медаль із чистого золота. Багато нагород отримали й інші козаки. А січовий богомаз намалював появу Покрова Пресвятої Богородиці на іконі.

Ой ти, Місяць, Місяць-брате

 

Ой ти, Місяць, Місяць-брате,

Козацькеє сонце,

Чи ти маєш що сказати,

Дивишся в віконце.

Може, знову, Місяченьку,

Нам в похід збиратись?

Може, знову козаченьку

За шабельку братись?

То ж світи нам добру вдачу

Степом-долиною,

Щоб козаче добре бачив,

Де гулять війною.

 

Ой, там в степу при дорозі

Шумлять, гудуть дрібні лози.

Ой, там молодий козак блудить,

Під ним сивий коник нудить.

Приблудився він до гаю,

До дрібненького ручаю.

І став коня напувати,

Стала зозуля кувати, 

Став він зозулі питати:

 

“Зозуленько, моя ненько,

Скажи мені доріженьку,

Скажи мені слід-дорогу

До мого рідного роду!”

“Там, де доріженька твоя,

Питай собі солов’я,

Бо соловей рано встає,

Стежки, доріженьки знає.”

“Буде тобі козаченьку,

Аж три доріженьки вкупі:

Одна в Рим, друга в Крим,

А третя в Запорожже  –

Щасти, козаченьку, Боже!”

“Я до Риму не доїду,

А у Кримі сам буду.

Є в Запорожжі много братців,

Жвавих, красивих молодців.”

“Здоров, здоров, пане-брате,

Будем разом мандрувати,

Кукіль з пшона вибирати;

Час нам тої слави добиться,

Щоб вже рідним нажиться.”