130 років від дня народження Гната Петровича Юри  

Поспішаючи у справах або гуляючи містом, ми майже ніколи не замислюємось над тим, чому деякі вулиці названі на честь людей. Між іншим, присвоювати людські імена назвам шкіл, парків, пароплавів, вулиць і навіть планет, давно вже стало традицією. Хто ці люди, удостоєні такої честі? Здебільшого – це видатні митці у тій чи іншій сфері, досить відомі постаті, які своєю працею, славетними справами, винаходами чи творами лишили добрий слід в звершеннях свого краю, держави, чи у світовій історії. Таким чином вдячні нащадки вшановують предків, тих, хто на їхню думку заслуговує на добру пам’ять і незабуття.

Одна з київських вулиць, що на Борщагівці, носить ім’я видатного українського актора і режисера Гната Юри. Її було названо на його честь у 1967 році. А по вулиці Ольгинській на будинку №2, де він проживав, встановлено меморіальну дошку його імені.

Народився Гнат Петрович Юра в селі Федвар (нині село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області) у сім’ї селянина. Свою сценічну діяльність розпочав у 1904 році в аматорському гуртку. Та вже через три роки дебютував як професійний актор у трупі С. Максимовича. Через деякий час, разом з Лесем Курбасом, працював у Львові в театрі «Руська бесіда». Протягом 1917 – 1919 років – актор і режисер у київському Молодому театрі та Першому на той час державному театрі України ім. Т. Шевченка.

Варто нагадати, що у роки Першої світової війни Гнат Юра перебував у російському та австрійському таборах для інтернованих осіб. Згодом був мобілізований до царської армії.

У 1920 році Гнат Юра стає одним із засновників українського драматичного театру ім. І. Франка у Вінниці (з 1923 року – в Харкові, з 1926 року – Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка). До 1961 року талановитий митець його художній керівник і режисер, деякий час співпрацює разом з Мар’яном Крушельницьким.

Урочисте відкриття театру відбулось 28 січня 1920 року виставою В. Винниченка «Гріх». Вже за перший сезон колектив показав 23 прем’єри. Вистави користувалися надзвичайним успіхом у Вінниці, Черкасах, Кременчуці, Кам’янці-Подільському та інших містах.

Не помилюсь, якщо назву той період яскравим зразком акторського театру. В 30-ті роки його ядром були такі видатні майстри, як Амвросій Бучма, Юрій Шумський, Наталія Ужвій, Микола Яковенко, ціла плеяда талановитих акторів і звісно ж, неперевершений Гнат Юра. Їхні імена назавжди залишились у духовному житті людей.

За участю майстра на сцені театру завжди відбувалося справжнє дійство. Франківці дарували глядачам свої найкращі вистави: «Свіччине весілля» І. Кочерги, «Украдене щастя» І. Франка, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «В степах України» О. Корнійчука, «Дон Карлос» Ф. Шіллера, «Маруся Богуславка» М. Старицького та багато інших.

У період Великої Вітчизняної війни колектив театру працює в евакуації, зокрема в Семипалатинську і Ташкенті. А на передових лініях бійців обслуговували дві фронтові бригади.

Щодо акторського таланту Гната Юри, то на його формування неабияк вплинули традиції українського театру, зокрема творчість таких корифеїв, як М. Кропивницького, П. Саксаганського, М. Садовського, М. Заньковецької. Виступаючи спочатку переважно у драматичних ролях, згодом він найбільше проявляє себе у характерних і комедійних образах. Згадаймо хоча б одні з найкращих його ролей у виставах: Копистка («97» М. Куліша), Фігаро («Весілля Фігаро» П. Бомарше), Стьопочка Крамарюк, Бонавентура, Мартин Боруля («Житейське море», «Сто тисяч», «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Швейк («Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком), Освальд («Примари» Г. Ібсена), Калеб («У пущі» Лесі Українки) та в багатьох п’єсах.

До речі, Гнат Юра активно знімався на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О.П. Довженка та Київській студії науково-популярних фільмів. Багатьом глядачам він запам’ятався своєю неповторною грою у кінофільмах «Прометей», «Кармелюк», «Тарас Шевченко», «Чисте небо», «Балада про солдата», «Пам’ять» тощо.

Чимало уваги митець приділяв педагогічній діяльності. Він був професором Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Не полишав роботи і на літературній ниві. Зокрема, він є автором таких літературних праць з питань театрального мистецтва, як: «20 років» (1940), «Життя і сцена» (1962), «Режисер у театрі» (1962). Був двічі лауреатом Державної премії СРСР.

 

У січні минуло сорок років, як пішов з життя один з фундаторів і багаторічний художній керівник Національного академічного українського драматичного театру ім. І. Франка, народний артист СРСР Гнат Петрович Юра. Неповторні, яскраві образи, які створив талановитий актор та його оригінальні режисерські постановки, без перебільшення, увійшли до вагомих здобутків українського театру. Тож пам’ять про славетного українця назавжди залишилась у людських серцях, в історії нашої культури.


Пам'ятна дошка на будинку де жив Гнат Юра 

вул. Ольгінська, 2/1

Могила Гната Юри на Байковому кладовищі