Доброго дня, Вам. Сьогодні у нас не звичайний урок, а гра – подорож “По країні, якої немає на карті“. Сьогодні в роботі мені допоможуть книжкова виставка “Життя поруч з книгою “, тематична поличка “ Заглянь у словник “.
На околиці села, як мовиться у казці,
Жив веселий дід Хома з бабою Параскою.
Та поличка “ Веселинки баби Параски та діда Хоми”
і також розклад міні – уроків.
І так почнемо наш міні урок в ІСТОРІЮ .
Упродовж усього життя ми звертаємося до книги. Батьки читали вам казки, вірші, співали пісні , коли ви ще і говорити добре не вміли. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. І чим би ви в школі не захопилися - історією, географією, математикою на допомогу завжди прийде книга.
І недарма говорять, що книга - це одне із див світу. Величезний світ лине до нас зі сторінок улюблених книг. А яка ж була перша книга? Давайте згадаємо.
(Бесіда) У давні часи на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникла у людей дуже давно. Тож “сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнками. Згодом винайшли перші абетки, додумалися писати на глиняних табличках. Та хіба на таких сторінках – цеглинах багато напишеш? Вони були дуже важкі.
З часом люди навчилися робити зручні і легкі книги з тонкої козячої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, в стародавньому Пергамі у другому столітті до нашої ери. Тому папір із шкіри назвали пергаментом. А потім були книги з папірусу – це така болотяна рослина. А справжній папір на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тому й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька років.
Минуло ще багато часу, коли з’явилося книгодрукування. В нашій країні це сталося в XVІ столітті. Ось така коротка історія появи книги. Але про це докладно можна дізнатися з книжкової виставки “ Життя поруч з книгою”. А ми продовжуємо далі.
Книга має над людиною велику владу. Над створенням книги працює багато людей: Хто вони? Скажіть, будь ласка? Так, це – письменники, редактори, художники, видавці.
Є книг багато-радісних , печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
Життя не вистачить, щоб їх перечитати. Книги видаються великими тиражами. Книги бувають різні: це і книги – гіганти – атласи, словники, довідники, енциклопедії, книги – малютки. В нашій бібліотеці найбільша книга – це “ Кобзар” Т.Г.Шевченка, а найменші – ціла збірка ось таких книжечок…
Цікаві повідомлення
1. Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці в Німеччині. За “ Книгою рекордів Гінннеса “ – це гігантський атлас вагою 120 кг. Виданий він у 1661 році і має розмір 170 х 110 см.
2. Абсолютний рекорд по мікровиданнях ( маленька книга) належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більше ніж 2 мм.
3. Перлиною слов’янської поліграфії вважається байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку.
· Як ви думаєте, яка книга практичніша? ( Міні – видання дозволяють з економити гори паперу. За думкою спеціалістів, кожен тираж звичайної книги – декілька гектарів хорошого лісу)
А зараз у нас «ВЕСЕЛА ПЕРЕРВА»
Казочка
Поживали дід та баба – Гомоніла баба в сінях:
Молодий та молода - Я й сама її зварю,
У бабусі – кура Ряба, А за те, мені на віник,
А у діда – борода. Дай ти бороду свою…
- Ой, ти бабо - баобабо, -Чи жива ще кура Ряба?
Дід бабусі говорив; Хто кому там догодив ?
- Не несеться твоя Ряба, Знають тільки дід та баба,
Краще б я її зварив. Й сивий віник з бороди!
Веселинка
Що ворона поробляє?
Третій день казки читає.
І каркоче тишком - нишком:
« Це якась погана книжка!
– Все про вовка, про лисицю,
Про кота, про рукавицю,
Навіть є про жабу трошки,
Є ще про Котигорошка,
І про змія, що літає…
Лиш про мене тут не має».
Помандруємо в міні - урок «ЛІТЕРАТУРУ».
Цікаві повідомлення
« Пам’ятники улюбленим героям”
США – двом хлопчакам: Тому Сойєру та Гекельбері Фінну .
ФРАНЦІЯ – пам’ятник символу д ‘Артаньяну.
ІТАЛІЯ - довгоносий Піноккіо-старший брат Буратіно.
ДАНІЯ – у Копенгагенському порту, дивиться на море ніжна Русалочка.
Конкурси:
І. У назвах яких книжок є призвісько собак?
· Троєпольський. “Білий Бім Чорне Вухо”
· Тургенєв “Му-Му”
· Трублаїні “Волохан”
· Погодін “Пірат” та інші
ІІ. У назвах яких книжок є назва котів?
· Франко “Мурко і Бурко”
· Кибальчич “Спогади кота Сивка”
· Крилов “Кот Василий”
· Перро “Кіт у чоботях” та інші.
Друзі, чи любете, ви мандрувати?
Книжки про землю далекі читати?
Сьогодні у бібліотеці Мюнхаузен – гість,
Про різні країни він вам розповість!
Тепер проводимо конкурс: “З якої країни літературний герой?”
1. Хто моторчик свій заводить?
З даху в гості, хто приходить?
Веселиться і співає
та цукерки наминає.
Є у нього справжній друг
Найцікавіший Малюк.
(Карлсон. Країна – Швеція)
2. В батька хлопчик дуже гарний
Незвичайний, дерев’яний.
Любить дуже батько сина,
Забіяку …
(Буратіно. Країна – Росія)
3. Виріс цей хлопчина з малої деревини,
У печі зміючку спік, сам на дерево утік,
Його гусятко врятувало, на крилечка свої взяло.
Принесло до тата й мами частуватись пирогами.
(Івасик-Телесик. Країна - Україна )
4. Я Бабусі у корзині
І обід несу й гостинці.
Раптом – сірий Вовк із хащі
Роззявляє хижу пащу.
Ти чого отут блукаєш? -
Розпитав, стрибнув у бік
Блискавично в лісі зник…
Відгадайте – ну, будь-ласка,
Звідки я, з якої казки?
(Червона Шапочка. Країна – Німеччина)
5. З’їла жінка горошину,
Згодом народила сина.
Виріс, як з води, хлопчина,
Захищать пішов родину.
Бився із змієм булавою,
Врятував братів з сестрою.
(Котигорошко. Країна – Україна)
6. Жили собі дід та баба, та й горя не знали.
Мали собі господарство, ще й кота тримали.
Але кіт той вже постарів, був ледачий і слабий.
От і каже господарю його жінка – баба.
- Їдь, мабуть, ти, діду, до лісу – там покинь котяку,
Бо від нього не діждемся, ні мишей, ні дяки.
От поїхав дід до лісу. Залишив у
Ньому свого старого кота, тай гайнув додому.
(Пан Коцький. Країна – Україна)
7. Я – сміливий хлопчик – зух,
У мене могутній дух:
Як скубне хто за чуприну,
Буде плакать, мов дитина,
Мені море по коліно,
А зовуся … (Цибулино. Країна – Італія)
8. Лише раз була у школі
Й більше не піду ні коли.
Я ніяка не дурепа
Я весела …
(Пеппі. Країна –Швеція)
9. До прогулянки він ласий,
Є на мед чутливий нюх.
В нього друг хлопчина Робін
Упізнали …
(Вінні Пух. Країна –Англія)
10. Якось в одної господині
В садочку стигли пиріжки.
Один, кругленький, з миски випав,
Лискучий, смажений бочок.
Дрібненькі крихітки насипав
На вишиваний рушничок.
(Колобок. Країна – Україна)
Перерва “Хочете жити на втіху, частіше помирайте від сміху”
Читака
Повернувшись з магазину,
Так сказала ненька:
- Ось тобі, коханий синку,
Книжичка новенька.
Не замурзай хоч цієї …
- Не журись, матусю,
Обіцяю, що до неї
Навіть не торкнуся.
Зараз 3-тій міні-урок Математика
Я дуже рада, що сьогодні всіх нас зібрала тут книга. Уміння вдумливо читати кожну книгу збагатить ваше життя, зробить його цікавим і наповненим. А навчать Вас цьому не тільки батьки, вчителі, але й ми господарі цього приміщення.
Тут книги розумні спокійно живуть,
У тихій величній світлиці
А двері широкі, відкриті ведуть,
До знань золотої скарбниці
Герої романів, легенд, повістей у тиші говорять із нами.
В книжках – відкриття всіх великих людей,
Думки, що хвилюють віками,
Ведуть нас в незнане книжки;
Розрадять, коли нам нелегко,
Для нас зберігає їх довгі роки –
Шкільна бібліотека.
“Довідкове бюро”
Що ж таке бібліотека?
Слово бібліотека - грецького походження, а перекладається так “бібліо” - книга, “тека” – зберігання. Отже, бібліотека – це місце, де зберігаються книжки, які зібрали одна чи більше людей, зібрали й бережуть.
Чи замислювались ви скільки книг повинно бути, наприклад, у власній бібліотеці? “Інтелігентній людині достатньо мати бібліотеку в сто книг, але ці сто книг потрібно вибирати все життя” Ці слова належать російському письменнику Олександру Блоку.
Цікаві повідомлення.
1. Найменша “бібліотека” в світі в Індійському місті Амрістарі. В ній зберігається одна книга.
2. Одна з найбільших бібліотек світу – національна бібліотека конгресу США. Її книжковий фонд – 4 млн. примірників.
3. Одна з найбільших дитячих бібліотек сьогодення – бібліотека-музей ім. А.П. Гайдара, що знаходиться недалеко від Канева.
Персидський вчений візир Сахиб (жив у середині Х століття) дуже любив книги. Він мав бібліотеку, що нараховувала більше ста тисяч книг. Більшу частину життя візир проводив у сідлі, разом з собою в походи брав бібліотеку. При перевезенні книг було зайнято 400 верблюдів. Цей караван був свого роду каталогом. Верблюди завжди йшли у певному порядку. Потрібну Сахибу книгу знаходили швидко.
Довідкове бюро “Словника”
“Каталог” – слово давньогрецьке і означає перелік предметів, книг. Каталог складається із карток. На кожній прізвище автора книги, її назва, прізвище художника, місто, де вона надрукована, рік видання, сторінки, серія. На деяких картках є малюнки з книг і коротке оповідання про неї – тобто анотація.
“Анотація” – це слово з латинської переводиться як коротка помітка. Тобто – це короткий зміст книги. Декілька рядків, найчастіше пишеться на першій чи на останній сторінці книги.
“Картотека” - це слово грецького походження.
І значення – система карток з довідковими та іншими даними;
ІІ значення – це скринька або шафа для зберігання цих карток.
А тепер маленький конкурс “Математика у назвах творів”
Для назв своїх творів письменники часто використовують цифри і числа. Спробуйте згадати ці твори. Наприклад числа: 1,3,7.
Чуєте гомін, перерва “Веселий сміх для усіх”
Павло Глазовий
Книгозбірня
В тебе в хаті, Марку,
Ціла купа книг!
Чом ти досі шафи
Не придбав для них?
- Де ж її дістанеш?
- Марко запитав:
- Там же, де і книги
Ти свої дістав.
- Марко глянув косо:
- В тебе розум є?
Хто ж в бібліотеці
Шафи видає?
А тепер починається 4-й міні-урок “Охорона життя”
Н. Кудько.
Я – книжка! Я – товариш твій!
Ти берегти мене умій!
Щоб я була нова щораз,
Оберігай мене від клякс.
Гортаєш – пальців ти не слинь,
Оцю погану звичку кинь.
Листків, гляди, не загинай
– Зроби закладки, їх вклади,
Мене папером обгорни,
Де взяв, туди і поверни.
Запам’ятай же – я твій друг,
Та не для отих бруднючих рук,
- Я – книжка! Я- товариш твій,
Тож зберегти мене зумій!
Ми багато говорили на цей час про бережливе відношення до книги, до підручника, адже книга – це ваша помічниця.
Щоб відкрити без вагання
У підручнику сторінку,
Необхідну для читання,
Де чомусь зробив зупинку,
Щоб завдання пам’ятати,
Сторінок не загинати,
Зайвий раз їх не гортати,
Щоб завжди книжки тримати
У належному порядку,
Треба в них постійно мати
Отакі зручні закладки.
Як правильно зробити закладку до книги? Як обгорнути свій підручник? Як правильно читати книгу? Ви зможете дізнатись з нашої підбірки літератури. Якщо у вас є бажання підлікувати книги, то у нас працює “Книжчина лікарня”.
А тепер я хотіла запитати вас:
- Назвіть відділ, де видають книги додому? (Абонемент).
Довідкове бюро.
“Абонемент” - французьке слово – означає право користуватись чим-небудь на визначений термін. Право користуватись абонементом раніше да і зараз коштувало гроші.
Ще запитання:
- Як називають забудькуватих читачів? (Боржниками).
- Скільки днів можна читати бібліотечну книгу? (Два тижні).
- Як називається відділ, де книги не можна брати додому? (Читальний зал)
В бібліотеці, а особливо у читальному залі, повинна бути тиша. В читальному залі знаходяться найцінніші книги: енциклопедії, словники, довідники та періодичні видання, тобто газети та журнали.
Давайте згадаємо, що таке енциклопедія, словник, довідник.
Довідкове бюро
“Енциклопедія” - з грецької мови перекладається, як коло загальноосвітніх знань. Енциклопедії бувають універсальні, тобто по всіх галузях знань (природа, математика, література та інші); і галузеві, тобто тематичні або предметні (історія, природа, географія).
“Словник” -
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка і Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад!
М. Рильський
“Газета” - так називались срібні венеціанські монети, чеканки 1538 року. За цю ціну в Венеціанській республіці можна було придбати листок вістів. Тому і назвали вісті - газетою.
“Журнал “ - французьке слово - періодичне видання. Підбірка газет та журналів.
5-й міні-урок. Урок “Української мови”
В школі ви школяр, школярка, а хто ви в бібліотеці? Читач, читачка. Як треба правильно звернутися до бібліотекаря? Заходячи в бібліотеку, першим, кого ви бачите, є бібліотекар. Правила культурної поведінки вимагають шанобливого ставлення, тому, заходячи в бібліотеку, ви повинні привітатися: “Доброго ранку”, “Добрий день“. Правильно звернутися до працівника бібліотеки теж треба вміти. “Тьотю, добродійко, товаришу чи пані бібліотекарю?” Одне з цих звертань найточніше підходить до наших ситуацій. Яке саме? Так дійсно: “Пані бібліотекарю”.
Остання перерва: Учнівський словник.
Відмінник – останній із могікан.
Відмінниця – гостя з майбутнього.
Вірші напам’ять – молитва.
Виклик за журналом – спортлото.
Вчитель географії – глобус в окулярах.
Вчитель іноземної мови - інопланетянин.
Екзамен – бесіда двох розумників.
Перелік не закінчено.
Свої пропозиції можете вкинути в скриньку “Чомучок”.
От ми і закінчили з вами міні-уроки, і тепер можемо відповісти , що ж то за країна , якої немає на карті – це країна Б і б л і о т е к а. Ми раді зустріти вас завтра у тихій величній світлиці. Всього вам доброго, до побачення.
Р Е К Л А М А
Нехай газет багато
На Україні є,
“Настеньку” в кожній хаті
Дитина признає.
Запитань навкруг багато,
Як на них відповідати?
Ти “Пізнайка” відкривай
І мандрівку починай.
За сторінкою сторінка
Поведе в нові світи і
На “Як?”, “Чому?” і “Де?”
Завжди відповідь знайде.
Я по світу мандрувала,
Див багато зустрічала.
Тож сідайте, я усім
Про дива ті розповім.
(Газета “Я сама”)
Акростих – з заглавних літер вийде необхідне слово.
Природи тут цікавий світ –
Абетка для юнната;
Розваги і квітковий цвіт,
Оповідок багато.
Сторінку кожну оживля
Травинка, пташка, бджілка,
Озерце, Сонце і Земля і
Калиновая гілка.
Був собі хлопчик Котигорошко,
І був у нього тато Котигорох,
І була у нього мама Котигорошиха,
І був у нього братик Котигорошатик,
І була у нього сестричка Котигорошичка,
І був його дідусик Котигорошусик,
І була в нього бабуся Котигорошуся,
І був в нього котик Котигорошок,
І був у нього песик Котигорошесик.
І жив він у місті Котигорошисті,
І ходив він у школу Котигорошколу,
І мав він друзів Котигорошузів.
