135 років від дня народження Архипа Юхимовича Тесленка
Архип Тесленко—талановитий представник критичного реалізму початку XX ст. Син сільського пролетаря і активний учасник революції 1905 року, він у своїх творах виражав настрої широких народних мас, розбурханих революційними подіями, правдиво показував гострі класові суперечності на селі, ворожу трудящим сутність царизму та його охоронців — куркулів, панів, служителів церкви, урядовців. За винятково несприятливих обставин, постійних переслідувань царських сатрапів А. Теслеп-ко продовжував писати твори про тяжку долю, нещадну експлуатацію, безпросвітну бідність і безправ’я трудящих та їхнє пробудження до боротьби. Він створив типові образи сільських революціонерів, показав поневіряння їх у тюрмах та на засланні. Твори письменника зрозумілі масовому читачеві, їм властива переважно оповідна манера — розповідь від першої особи.
Народився Архип Юхимович Тесленко в бідній родині 2 березня 1882 року у с. Харківцях Лохвицького повіту на Полтавщині. Закінчив початкову школу, вчився у харківецькій церковно-учительській школі, але, виключений за «вільнодумство» і «безбожність», пішов писарчуком у волость, потім — до нотаріуса. Освіту здобув самотужки.
Батьки майбутнього письменника дуже хотіли дати синові освіту, «вивести в люди». Та здійснити ці бажання бідним селянам було нелегко. Після виключення з церковно-учительської школи, втративши надію на здійснення своєї мрії — піти на вчительську роботу, Архип Тесленко переживає тяжкі злигодні й зазнає поневірянь.
Письменник брав активну участь у бурхливих подіях 1905 року. В оповіданні «Немає матусі!» він пише: «Заворушилися люди. Кличуть до боротьби за рівність, братство, свободу! Боже! Боротьба за рівність, братство, свободу! Так ось де я знайду собі і ціль життя, і карі оченята, і щось гарне, велике! Ухопився за це я. Розказую селянам, книжечки їм читаю».
Разом з робітником Пимоном Бурдою Тесленко поширював революційні ідеї, читав бідноті заборонену літературу. За це в 1905 році його заарештовують. І хоч просидів у в’язниці недовго, гоніння й переслідування не закінчилися. Змушений був залишити село, втекти до Києва. «Жив поміж босяками, по монастирях жив. Хліб у Лаврі місив, картоплю чистив. Навідавсь додому. Заарештовують мене у жовтні 1906 р., і просидів уже я сим разом у тюрмі весь 1907 і восьмий — більше двох років. Одвідав і Вятської губернії...» — пише А. Тесленко в автобіографії.
Тяжке життя, в’язниці, заслання підірвали здоров’я ще зовсім молодого письменника. 28 червня 1911 року на 29-му році життя А. Тесленко помер від туберкульозу. Похований у с. Харківцях.
