День визволення України від фашистських загарбників
Битва за вигнання з території України нацистських окупантів, що тривала 680 діб і складалася з низки великих операцій, у яких брали участь до половини живої сили і бойової техніки всіх діючих радянських Збройних Сил, стала найважливішим етапом на шляху до перемоги над нацистською Німеччиною та її союзниками.
У кінці грудня 1942 р. розпочалося вигнання нацистських окупантів з території України, проте тільки після 50-денної Курської битви влітку 1943 р. почалося безповоротне вигнання нацистів з території України.
Вже наприкінці вересня 1943 р. Червона армія контролювала 700 км лівого берега Дніпра. Почалося форсування Дніпра радянськими військами. Увесь жовтень командування Червоної армії підтягувало резерви і накопичувало війська на правому березі Дніпра, щоб взяти штурмом побудований німцями «Східний вал». Щоб підкреслити важливість цих дій і запалити війська на бойові подвиги, Ставка Верховного Головнокомандування перейменувала Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти відповідно в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Український фронти. Це робилося заради агітації і пропаганди.
Трагедія ж цих визвольних днів в Україні полягає в тому, що за час боїв із нацистами так звані польові військкомати мобілізували цілими селами і без всякої підготовки та без зброї кидали на багнети німців українську молодь. Стратегічної потреби в цьому не було. Просто було всьому народові продемонстровано безжальне ставлення сталінської системи до свого народу.
1944 рік став роком вигнання з українських земель нацистських окупантів — 8 жовтня 1944 р. від ворога було звільнено останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах — село Лавочне Дрогобицької області. Офіційним днем визволення України вважалося 14 жовтня 1944 р., коли відбулося урочисте засідання в Києві. А Закарпатську Україну радянські війська очистили від ворога силами 4-го Українського фронту 28 жовтня 1944 р.
Після 28 жовтня 1944 року Україна не стала вільної державою, тож термін «визволення» українські історики вважають історично некоректним. Зокрема, Інститут національної пам’яті пропонує використовувати термін «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників».
У цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій окупантів.За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території України цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
У ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців.
Сьогодні хочеться пригадати імена наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від нацистської окупації.
