120 років від дня народження Ернеста Міллера Хемінгуея 

Ернест Хемінгуей – американський письменник і журналіст, лауреат Нобелівської премії, один з найталановитіших представників літератури «втраченого покоління». Його творчість, просякнута пафосом ствердження моральних засад життя, справила величезний вплив на розвиток прози ХХ століття.

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 р. у містечку Оук-Парк і був другим із шести дітей подружжя Хемінгуеїв. Закінчивши школу 1917 р., юнак поквапився покинути батьківську домівку і переїхав до Канзас – Сіті, де йому запропонували місце репортера у газеті «Стар». З ентузіазмом взявшись до журналістської справи, Хемінгуей пізнавав життя великого міста, а разом з тим вчився «писати просто про прості речі». Однак юний Ернест мріяв тоді не про журналістику, а про те, щоб піти добровольцем на фронт Першої світової війни.1918 р. записавшись водієм американського загону Червоного Хреста, Хемінгуей вирушив на італо-австрійський фронт. Завіса фронтової романтики впала з очей юнака 8 липня 1918 р., коли його було важко поранено у ноги. 1919 р. Хемінгуей повернувся до США. Відзначений срібною медаллю «За доблесть» і Воєнним хрестом, 20-річний ветеран війни був сприйнятий на батьківщині як справжній національний герой. Однак під маскою бравого солдата, для якого війна була чимось на кшталт «великого спорту», ховалося обличчя людини, глибоко травмованої війною.

Саме тоді Е. Хемінгуей прийняв рішення присвятити себе літературі. Влітку 1919 р. він написав перші оповідання і вірші, з яких, власне, розпочався учнівський період його художньої творчості.На початку 20-х років, діставши пропозицію поїхати кореспондентом канадської газети до Парижа, він з радістю скористався цією можливістю для того, щоб увійти до європейського літературного світу. Він не помилився. Наступне десятиліття (1925-1935) стало періодом його стрімкого творчого злету. Упродовж цього періоду Хемінгуей написав романи: «Фієста», «Прощавай, зброє!», збірки оповідань «Чоловіки без жінок», «Переможець не отримує нічого».

Громадянська війна в Іспанії змусила Хемінгуея повернутися до журналістики. 1937 р. він як представник американської телеграфної агенції прибув до охопленої війною країни. Іспанські враження були покладені в основу знаменитого роману «По кому подзвін». Новий етап біографії Хемінгуея починається у Другу світову війну. Упродовж 1942–1943 рр. письменник, здійснюючи рейси на своєму катері «Пілар», збирав таємну інформацію про німецькі підводні човни. Найзначнішими його досягненнями першого повоєнного десятиліття стали роман «Через річку і до тих дерев» та повість «Старий та море». 1952 р. Хемінгуея було нагороджено головною літературною премією США – Пулітцерівською премією, а 1954 р. він став нобелівським лауреатом. В останні роки фізичний та психичний стан письменника різко погіршився і 2 липня 1961 р. Е. Хемінгуей пішов з життя. 

В очах своїх сучасників він був не лише першорядним письменником, а й однією з найяскравіших постатей доби, справжньою людиною-легендою. Головною його мистецькою заповіддю була така: «…дивитися, слухати, вчитися й розуміти, і писати про те, що вивчив як слід, не раніше цього, але й не надто пізно потому».