115 років від дня народження Юліуса Фучика

Народився 23 лютого 1903 р., походив із робітничої родини з передмістя Праги Сміхова; був хрещений 22 березня, як Юліус Ярослав; ім'я отримав від свого дядька, композитора Юліуса Фучика. Сім'я в 1913 році переїхала до Пльзня, тому що його батько, за професією токар і водночас театральний співак-аматор, отримав запрошення до місцевого Міського театру. У цьому театрі вже як маленький хлопчик Фучік зіграв десятки успішних дитячих ролей.

У 1919 році він заявив про вихід з Римо-католицької церкви. Навчався екстерном на філософському факультеті Карлового університету, у 1921 році вступив у комуністичну партію Чехословаччини. У 1926 році він став членом літературного об'єднання Devětsil, в 1929 році став одним із засновників Лівого фронту. У період 1928—1938 р.р. працював шеф-редактором журналу «Творба», а з 1929 року працював у друкованому органі компартії газеті «Руде право», був її кореспондентом у Москві. Він належав до групи, яка відкинула будь-яку критику СРСР, а збірка його репортажів з Радянського Союзу — «Країна, де завтра вже означає вчора» є прикладом украй упередженого висвітлення радянської імперії, у якій панував сталінський терор і чий промисловий розвиток вимагав мільйонів жертв (перше видання вийшло 1932 року, коли в Україні почався голодомор).

Страчений у берлінській в'язниці Пльотцензе 8 вересня 1943 р. через повішення (а не гільйотований, як вважалося, бо 7 вересня 1943 приміщення для страт у Пльотцензе були пошкоджені в результаті бомбардувань, і гільйотина була тимчасово виведена з експлуатації, страти можливо було виконувати тільки через повішення).

Після 1948 року став іконою комуністичної ідеології в Чехословаччині. 

Автор відомої книги «Репортаж із зашморгом на шиї». За його оповіданням знято український мультфільм «Літери з ящика радиста» (1966).