100 років битви під Крутами

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.

Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

„Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.

Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства. 

Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

100 років  тому відбулася трагічна подія, яка назавжди ввійшла в українську історію як День пам'яті героїв Крут.

 29 січня 1918  року назва невеличкої станції Крути ознаменувала відлік нового духовного злету нації. Цей день протягом століття є національним символом для борців за свободу та незалежність. До Дня пам'яті Героїв Крут в бібліотеці оформлена тематична поличка "Крути: подвиг і трагедія".


КРУТЯНСЬКА ПОДІЯ. Упор. В. Зарицький. - Чікаго, 1972. - 58 с.

В книзі зібрано свідчення учасників бою та військових діячів часів Української революції. Упорядник виявив і спростував найбільш поширені стереотипи щодо фальсифікації Крутянського бою. Представлені матеріали аргументовано доводять, що оборона Бахмацького залізничного вузла була покладена на курсантів Військової школи ім. Б. Хмельницького, що сил явно було недостатньо і тому було вирішено відступити від Бахмача. На допомогу курсантам прибула сотня Студентського куреня в кількості до 130 осіб. 

Однак головний тягар бою винесли курсанти. Саме серед них було найбільше втрат, тому нема підстав твердити лише про втрати "одних тільки студентів". У Студентській сотні не було "напівдітей", більшість її учасників мали військову підготовку і навіть встигли повоювати на фронтах Першої світової війни.

Завантажити

СЕМЕН ЗБАРАЗЬКИЙ. КРУТИ: У 40-РІЧЧЯ 29-го СІЧНЯ.

Мюнхен - Ню-Йорк, 1958.

Псевдонім "Семен Збаразький" належить вихованцю Станиславівського (нині - Івано-Франківського) Пласту Данилу Чайковському. Вступивши до українського націоналістичного підпілля спеціалізувався на редакторській діяльності. Зокрема, разом із ще одним пластуном Степаном Бандерою, редагував гумористичне видання СУНМ (Союзу Української Націоналістичної Молоді) "Гордість Нації". Учасник Центральної похідної групи ОУН (1941), вязень німецького концтабору. 

Редактор офіціозу ОУН "Шлях Перемоги", а також видання СУМ "Крилаті", книги "Московські вбивці Степана Бандери".

Завантажити

Сорока Ю. В. Бій під Крутами / Юрій Володимирович Сорока. - Київ : Золоті Ворота, 2013. – 118 с.

    29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Цей бій набув особливого значення у свідомості багатьох завдяки героїзму української молоді.

 

Завантажити