Сценарій позакласного заходу до дня визволення України від німецько-фашистських загарбників

ТЕМА: «А ПАМ'ЯТЬ СВЯЩЕННА…»

Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни та про визволення України від німецько-фашиських загарбників, здійснити демонстацію архівних документів періоду Україна в ІІ світовій війні, вшанувати память загиблих визволителів; розвивати вміння висловлювати власну точку зору, вміння коментувати події, спияти формуванню у свідомості учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни, любов до країни, в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Оформлення:

1. Надписи:

6.11.1943 р. — визволення Києва.

28.10.1944 р. — завершення визволення України.

2. Стіл, а на ньому — рушник, свічка, калина, фотографії загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Обладнання: ПК, проектор

Форма проведення: урок пам”яті

Звучать пісні та музика тематики Великої Вітчизняної війни.

(на фоні мелоді) («Давним давно»)

Викладач. Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока. Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші — воїни-солдати.

Ми знаємо: у тій страшній війні

Змогли либонь ви ворога здолати.

Звучить пісня («Священная война»)

Вступне слово викладача. Шановні учні! Шановна молодь! Шановні молоді громадяни України! В ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашиських загарбників. Пам'ять про тих ,хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Сьгоднішні урок пам'яті «А пам'ять священна…»ми присвячуємо 66-тій річниці визволення України від німецько-фашиських загарпників. Линемо синіською памяттю в минуле і згадаємо про наших визволителів. Одним з таких визволетів був еаш земляк, учасник Великої Вітчизняної війни – Кутковий Олександр Васильвович.

Звучить пісня « Мальчики…»

Сталинград

Сталинград! Сталинград!
Бой и ночью, и днём,
Всюду дым, всюду гарь,
Полыхает огнём
Сорок третьего года январь!
Но ни шагу назад,
Повернём время вспять,
Дорогой Сталинград,
Будем насмерть стоять
За тебя, за тебя,
За тебя, Сталинград!

Ты наш друг, ты наш брат,
Город вечной победы святой Сталинград,
И сегодня мы навеки с тобой,
Город-памятник, город-герой!

Пісня «Моя Україна»

На фоні пісні та музики тематики Великої Вітчизняної війни.

Протягом 17 липня – 22 вересня 1943р. радянські війська здобули перемогу на Курській дузі, вийшли на землі України і провели ряд наступальних операцій на Лівобережжі, вийшли до р.Дніпро, найбільшої та найскладнішої перешкоди для наступаючих військ в Україні.

1 учень. 66 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

Лише за перші дні війни з нашого району пішли на фронт понад сім тисяч чоловік. З приходом фашистів у жовтні 1941 року для населення Лебединщини настали страшні дні і ночі окупації, коли за найменше порушення режиму загрожували розтрілу, шибениця чи катування. За час свого перебування в Лебедині фашисти закатували 486 чоловік, 3356 чоловік, переважно юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Згорілі середня школа №1, де потім у тому згарищі окупанти розмістили табір смерті радянських військовополонених.

У лісах Лебединського району діяв партизанський загін К.Карпов, місцеве підпілля очолив М.Роєнко, а секретарем підпільного обкому партії став С.Антонов.

Перше визволення прийшло до Лебединщини 23 лютого 1943 року. Та сили були нерівними ворог пішов у наступ і вже 10 березня довелося залишити Лебедин радянським військам. Остаточно день визволення Лебедина настав 19 серпня 1943 року, коли частини 40-ї Армії під командуванням генерала – полковника Москаленка звільнили місто.

Наші земляки мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної Війни, були нагороджені орденами та медалями, 16-стали Героями Радянського Союзу, а наш земляк із Малого Висторопа Маршал бронетанкових військ П.С.Рибалко удостоєний цього звання двічи.

Учень 2. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

Чому і як жеве у нас незнаний бій?

Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

І день той в пам'яті тримаємо своїй.

Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни.

Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Двічі робилися спроба військами Воронезького фронту (з 20 жовтня – Перший Український) під командування генерала М.Ватутіна прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів.

Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.

3-й учень. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З листопада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

4-й учень. Згадую рік сорок третій,

Юність солдатську свою,

Що пронеслась на лафеті

В смертнім, кривавім бою.

Бачу Славутича кручі,

Мінами зритий плацдарм,

В лозах окопи сипучі...

Чую могутній удар.

Хвилі, що гупає глухо

В берег невпинно, щомить...

Глухнуть від вибухів вуха,

Серце в напрузі щемить.

Чую, як гнівом клекоче

Грізний слов'янський потік,

Ворога скинути хоче

З круч непокірних навік.

Силу усяк відчуває

Сивого батька — Дніпра —

І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»

5-й учень. Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кіл ька разів. У боях на Правобережній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.

Василий Теркин: 4. Переправа

Переправа, переправа!

Берег левый, берег правый,

Снег шершавый, кромка льда...

Кому память, кому слава,

Кому темная вода,-

Ни приметы, ни следа.

Ночью, первым из колонны,

Обломав у края лед,

Погрузился на понтоны

Первый взвод.

Погрузился, оттолкнулся

И пошел. Второй за ним.

Приготовился, пригнулся

Третий следом за вторым.

Как плоты, пошли понтоны,

Громыхнул один, другой

Басовым, железным тоном,

Точно крыша под ногой.

И плывут бойцы куда-то,

Притаив штыки в тени.

И совсем свой ребята

Сразу - будто не они,

Сразу будто не похожи

На своих, на тех ребят:

Как-то все дружней и строже,

Как-то все тебе дороже

И родней, чем час назад.

Поглядеть - и впрямь - ребята!

Как, по правде, желторот,

Холостой ли он, женатый,

Этот стриженый народ.

Но уже идут ребята,

На войне живут бойцы,

Как когда-нибудь в двадцатом

Их товарищи - отцы.

У результаті великих боїв радянські війська при звільненні України здійснили 35 наступальних операцій. Внаслідок Корсунь- Шевченківської операції 24 січня - 17 лютого 1944 року було оточено 10 дивізій противника.

6-й учень. Хто з нас уцілів і душею не вмер,

У кого ще в серці не смеркло,

Той давнішню пам'ять шанує й тепер

Про Корсунь-Шсвчснківське пекло.

...Стогнала земля від снарядів і мін,

Розорана сотнями танків,

Та раптом фашистам історії дзвін

Прорік западню на світанку.

Могутнім кільцем Українські фронти

Затисли залізну армаду,

І ордам фашистським ніде не пройти,—

Жахає їх тінь Сталінграда.

Не стали здаватись в полон вороги,—

Відкинули наш ультиматум...

І громом озвались Дніпра береги,

Коли «загорлали» гармати.

Викладач. Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став вирішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, внаслідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севастополь.

5-й учень. У ході Львівсько-Сандомирської операції 13липня -27 серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. У вересні - жовтні 1944 року була проведена Східно- Карпатська наступальна операція. 8 жовтня було звільнено від фашистів останній населений пункт України — селище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 14 жовтня 1944 р. відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.

Учень 1: І знов біля братської тихо стою,

І с погад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання…

Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,

Пронизує пам'ять скурбота прощання,

І сумно згасає і тепло сплива

Хвилина мовчання…

Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання,

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання…

Учень4: Встають побратими, відважні бійці,

І знов закіпає Та битва остання…

Вона, як сивина, вона, як рубці,

Хвилина мовчання…

Хвилина мовчання

Звучить тихо пісня «Журавлі».

Викладач. Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

Заключне слово викладачя. Підведення підсумку позакласного заходу.

1 учень. 70 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

Учень 2. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

Чому і як жеве у нас незнаний бій?

Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

І день той в пам'яті тримаємо своїй.

Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни.

Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.

4-й учень. Згадую рік сорок третій,

Юність солдатську свою,

Що пронеслась на лафеті

В смертнім, кривавім бою.

Бачу Славутича кручі,

Мінами зритий плацдарм,

В лозах окопи сипучі...

Чую могутній удар.

Хвилі, що гупає глухо

В берег невпинно, щомить...

Глухнуть від вибухів вуха,

Серце в напрузі щемить.

Чую, як гнівом клекоче

Грізний слов'янський потік,

Ворога скинути хоче

З круч непокірних навік.

Силу усяк відчуває

Сивого батька — Дніпра —

І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»

5-й учень. Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кіл ька разів. У боях на Правобережній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.

6-й учень. Хто з нас уцілів і душею не вмер,

У кого ще в серці не смеркло,

Той давнішню пам'ять шанує й тепер

Про Корсунь-Шсвчснківське пекло.

...Стогнала земля від снарядів і мін,

Розорана сотнями танків,

Та раптом фашистам історії дзвін

Прорік западню на світанку.

Могутнім кільцем Українські фронти

Затисли залізну армаду,

І ордам фашистським ніде не пройти,—

Жахає їх тінь Сталінграда.

Не стали здаватись в полон вороги,—

Відкинули наш ультиматум...

І громом озвались Дніпра береги,

Коли «загорлали» гармати.

Учень 1: І знов біля братської тихо стою,

І с погад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання…

Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,

Пронизує пам'ять скурбота прощання,

І сумно згасає і тепло сплива

Хвилина мовчання…

Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання,

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання…

Учень4: Встають побратими, відважні бійці,

І знов закіпає Та битва остання…

Вона, як сивина, вона, як рубці,

Хвилина мовчання…

Хвилина мовчання

Звучить тихо пісня «Журавлі».

Викладач. Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

С. Савон

Звучить пісня «Молитва за Україну»

Заключне слово викладачя. Підведення підсумку позакласного заходу.