Сценарій свята «Україна – країна гідності та свободи»

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

А нас людей без батьківщини.

Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу.

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров ю сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею, співучістю, працьовитістю та високою мораллю.

Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами.

Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо такеглибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Вітаємо вас на нашому заході «Україна – країна гідності і свободи» присвяченому людям , які 21 листопада вийшли на майдан висловити своє невдоволення владі.

Ці 2 роки назавжди ввійшли в історію України. 21 листопада віднині за Указом Президента Петра Олексійовича Порошенка оголошено Днем гідності та свободи України, яка далася їй дорогою ціною.

Нарешті ми отримали свободу.

Але нелегким був той шлях.

Швидкий порив прозрілого народу…

Він на Майдан всіх вивів водночас.

І потяглись осіннім вогким шляхом

Багаті й бідні, молоді й старі.

І враз засяяв прапорами Київ.

Раділи люди – ми вже не раби.

Стояли, захищаючи свій вибір –

Вони вже не могли терпіти цю брехню.

О, Боже, дякую тобі за вибір –

Без крові допоміг народу в тім бою!

Отримали свободу слова, вибору і змогу,

Давати владу й забирати її знов.

Та рідні люди, браття, що по крові

Прийшли на південь, вже і не свої.

На схід прослали невблаганні нові

Гарматні чорні щупальці свої.

Вже знову захищаємо кордони, небесна сотня в небо полягла

Вже кров’ю ми боронимо простори, щоб Україна вільною була.

Тож вшануймо хвилиною мовчання всіх, хто віддав своє життя за наше світле майбутнє.

Хвилина мовчання

До слова запрошуємо …

Читець:

Поглянь-но, друже, в весняну блакить,
На всю красу моєї України.
О, як не хочу я, щоби в єдину мить,
Від цього залишилися руїни.
Смотри, мой друг, весна уже пришла,
Какая красота в твоей России!
О, как я не хочу, чтобы война,
Затмила солнце в мирном небе синем.
Летять лелеки з далечі доріг,
До рідних гнізд своєї Батьківщини.
Їм лиш потрібно, щоб Господь вберіг
Від куль і крові, від страждань невинних.
Ты не стреляй, солдат, ведь должен же понять,
Что жизнь дана нам всем от Бога.
За всё мы вместе будем отвечать,
Когда в последнюю пойдем дорогу.

Погляньте, люди, на красу життя,

Образи давні всім пора забути.
Щоб не було запізним каяття,

Бо втрачене не можна повернути

Читець:

Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою.

Я дякую, солдате, за життя,

Що я живу без куль над головою.
За те, що маю я надію в майбуття
І я думками завжди там з тобою.
Я дякую, солдате, і за те
Що маю те, чого немає в тебе.
Домівку теплу, сонечко ясне,
Блакитне,мирне українське небо.
Я дякую,солдате, що стоїш
В передовій за ріднуУкраїну.
За те, що чесний бій ведеш
І захищаєш неньку-Батьківщину.
Ти там стоїш, щоб сльози матерів не ллялись,
Хоч рідна мати плаче уночі.
Вона героя свого дожидає,
Вона чекає, у надіях живучи.
Я помолюсь за тебе, мій солдате,
Хай Бог оберігає вас в біді,
Бо на війні таких, як ти багато
І всі вони герої молоді.
Тобі,солдате, я завдячую життям.
Настане мир, ви цього дочекайтесь!
Одного лиш ми просимо усі:
«Додому, рідні, ви живими повертайтесь!»

Звучить пісня «Повертайтесь додому, солдате»

Ведучий

Сьогодні наш доземний уклін матерям, які чекають, чекали і будуть завжди чекати своїх дітей із нелегких доріг і особливих доріг війни.

Україна бажає стати повноправним мешканцем давньоєвропейського дому, справедливо вважає, що має на це право. І своєю історією, і географічним розташуванням, і тим внеском, який наш народ зробив у континентальну справу впродовж багатьох віків свого існування та боротьби.

Ми горда держава незламних людей,

Маємо безліч пропозицій, цікавих ідей.

Європейський Союз для нас майбуття,

Де забудем про злиденне життя.

Де не буде міграцій, збережеться сім’я.

Разом не відчуєм слова «війна».

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!
Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...
І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала в небеса високі:

Навіки мир і слава Україні!!!

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір,що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

Хай живе Україна!!!!!!!!!!!Слава Україні – Героям слава!!!!!!!!!!!!!

«Боже, великий, єдиний нам Україну храни».

Ведучий 1. 23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще 2 роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Вони стали ангелами, легкокрилими, вічними і там на небі вони разом в одному колі. Сидять і шукають відповіді на запитання «Чому так сталося? Хто відповість?»

(Виходять хлопчики. Сценка)

-Чи чуєш, брате, Україна плаче?

Чи чуєш, брате, весь майдан співає?

-Вони нас не бачать, от плачуть

Так, нас не бачать от і плачуть

-Скажіть нам друзі, ви вже тут давненько

Чому у грудях так щемить серденько?

-Тому , Назаре, що воно безсмертне

Тому і світ в очах не меркне.

-Чи ми українці? -тут хлопці питали.

-Так, ми - українці, тому ми й повстали

-А ти, Андрію, що служив у театрі

Мабуть сумуєш за вогнями рампи?

-Так, сумую. Їх народ вмикає…

Дивись, палає. Так тож майдан палає…

– Скажіть, Миколо, ви ж вчителювали?

А чи багато дітям правди розказали?

– Так, розказав. Та вони зуміють

Вони і без мене усе зрозуміють

Швидко дорослішають, хто прав, а хто ні

Все вияснити зуміють.

– Сусіде, Петре, брате, чому на небо нас пішло багато?

– Тепер небесна сотня ми крилата. Ми тут щоб зберігати свою країну і народ оберігати.

Ведуча Сьогоднішні події гарячим крилом опалили багато сімей. Тягар думок іноді лягає на папір

Учень 1. Пливуть гроби по морю, як човни –

По морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Учень 2.Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Учень 3.Пливуть човни, гойдає кожну лодь

Людська долоня, тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

Учень 4 І кожна мати плаче, і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Донбас і Львів – плече в плече

І разом з ними плаче Україна.

Учень 5 Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Учень 6 Герої не вмирають. Просто йдуть

Із поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….

Героям слава – вписано у серці.

Ведучий: Ще не загоїлися рани майдану. Небесна сотня поповнилася новими ангелами. А вже душі загиблих у зоні АТО зірками спалахували на небі. Україна продовжує оплакувати своїх героїв. І лише матері чекають додому своїх синів, не вірять у їх загибель і божеволіють від болю.

( музика скрипка грає , голос за кулісами, дитина)

Ведуча 1. Жінко, чого ви плачете? Ваш син герой, хіба не бачите?

Ще цей хлопчина, і отой, і цей герой, і той герой.

Ведуча промовляє за кулісами

З тих пір, як він сказав те слово «мама» я так раділа, так ридала

Ніби знала, ніби відчувала. Я так його тримала, так оберігала.

Та все ж пішов, за ними вслід пішов. Мені ж залишив вічну рану

А я все звала, сину, йди додому, там гинуть.

А він: не треба, мамо, тут все мирно, ворога й не видно.

А я його чекала, так чекала. Він вернеться, я вірила, я знала.

І він вернувся…

Як справи синочку, як справи? Чого мовчиш, не хочеш подивитися на маму?

Відкрий же очі, вставай. Ти хочеш там лежати, вирішив поспати?

Ходи, я понесу тебе на крилах. Вставай, тебе чекає вся родина.

А люди кажуть, що убили. Що мертву так трясу дитину

Та що ті люди…

Та що вони там знають. Мій син – герой. Герої не вмирають.

ДІТИ 1,2,3,4:

- Хто став сьогодні до зброї?

- Ті, хто свято вірить у торжество справедливості.

- Ті, хто є справжнім патріотом, сином своєї батьківщини.

- Ті, хто любить Україну і хоче своїм дітям залишити у спадок вільну землю, мирне небо.

Сценка (Розмова з сином-ангелом)

ДУША СИНА: Мамо, знаєш як хочеться жити, вірив, що боремося не даремно.

Не хотілося бути убитим , бездиханним упасти на землю.

З останніх я сил намагався, як люблю тебе розказати

Та вони не залишили шансів, щоб життя моє врятувати.

За країну, за честь, за свободу ми прийшли на майдан відстояти

І прийшлося простому народу у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе пробач, ненько, така в мене життєва дорога.

Помолися за мене рідненька, бо тепер я у сотні у бога.

МАМА: Вставай, ходімо, сину мій, додому. До тебе йшла, а вслід собака вив.

Віддай мені і біль, і втому. Я витримаю все, лиш ти би рідний жив.

Пробач синочку, любий мій, Іванку. Щось мої мислі не туди як слід.

Я твоє фото гладила до ранку, а потім вість страшну приніс сусід.

Йому не вірю, ти казав повернусь, ще дід малим учив тримать слова.

Коли ти виріс? Вчора ще ж не було в твоїм волоссі й нитки сивини.

А знаєш, синку, моє серце чуло, як ти поранений просив води.

Святої трошки принесла з Йордану, тряслися руки, хлюпала вона.

Ти пий, синочку, любий мій, Іване. Вона врятує, то ж свята вода.

Вставай, ходімо, сину мій, додому. Я знову хустку в ружах одягну,

Забудемо про бої й про утому. Благаю, не лишай мене одну.

ДУША СИНА: Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою

Прийду на світанні в садок я з росою. А може дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько. Вже слово «матусю» не буде моїм

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько, розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає, і рана смертельна уже не болить.

Та знаєш матусю тут сумно буває, душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що однині ти будеш одна.

Тебе я любив і любив Україну, вона, як і ти була в мене одна.

Учень

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

Ведучі

- Так, ми вільні. Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна.

- Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою.

Учень: Ми віримо. Настане світла година

Кожна мати дочекається свого сина

І засяє наша Україна

Як божий дар, єдина, сильна.

Учениця:

Я українка вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень: Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Учениця: Я українка, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Учень: Я українець! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої

Учениця: Вкраїно - богине! Вкраїно - кохана,

Молитва боляща, розтерзана рано...

Я лину до Бога, бо вмію літати,

Я буду молитись, я буду благати,

Учень: За тебе, Вкраїно, за тебе, свободо,

За долю пресвітлу вкраїнському роду.

Я вірю: Всевишній і Діва Марія...

Почують молитву, молитву надії

Учениця: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинкатвого «Я»

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є ! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Учень: Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Учениця: Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Учень: Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.